Томас Тухель будує «Англію 2.0»: що змінив тренер у грі «Трьох левів»

Після завершення чемпіонату світу перед Томасом Тухелем постало завдання перетворити збірну Англії на команду з чіткою методологічною перевагою. Замість повної перебудови німецький фахівець зосередився на еволюції вже існуючої структури, роблячи акцент на підвищенні інтенсивності та гнучкості в побудові атак.

Однією з ключових змін стала перебудова виходу з оборони. Якщо раніше відповідальність за це лежала на двох центральних захисниках та опорному півзахиснику, то тепер команда задіює додаткового гравця. Залежно від ситуації, формація в центрі змінюється між 2-2 та 3-1, що дозволяє легше долати високий пресинг суперника.

У центрі поля Елліот Андерсон отримав більш вільну роль. Завдяки тому, що партнери по середній лінії, такі як Алекс Скотт чи Майлз Льюїс-Скеллі, допомагають у розіграші м'яча, Андерсон може глибше опускатися до лінії захисту. Це дає йому час і простір для першого пасу, а також можливість підключатися до атак, демонструючи свої найкращі якості.

Ми додали ще один рівень. Наша інтенсивність з м'ячем стала дуже високою. Ми робимо багато інтенсивних ривків, контррухів і вкладаємо багато сил у контрпресинг. Томас Тухель

Збірна також почала частіше використовувати перевантаження флангів, особливо лівого. П'ять гравців, включаючи вінгера, фулбека та «десятку», створюють чисельну перевагу, що допомагає або просуватися краєм, або різко переводити м'яч на протилежний вільний фланг. У цій системі чудово виглядає взаємодія Льюїса Голла та Ентоні Гордона, де постійна зміна зон змушує захисників суперника втрачати позиції.

Водночас Тухель продовжує шукати баланс на правому фланзі. Вимоги тренера до динамічного руху без м'яча стають визначальними для вибору складу, що, зокрема, ускладнює ситуацію для Трента Александера-Арнольда. Для німецького тренера принципи системи вищі за персоналії, і гравці повинні доводити свою готовність працювати в межах цієї оновленої структури.